Мій Господи, мій Батьку, мій Небесний,
Ти полічив і дні мої і весни,
Порахував усі мої печалі
І виміряв всі віддалі і далі.
Усе в Твоїм знанні і пізнанні,
І навіть те, що бачу я вві сні.
І всі думки мої — святі або гріховні —
Немов написані у Тебе на долоні.
Мій Господи, мій Батьку, мій Всесильний,
Ти мудрістю Своєю непомильний.
Ні серця, ані закутку немає,
Яких Твоє проміння не сягає.
Ти світлом осяваєш всі світи,
Всі таємниці оглядаєш Ти,
Ти зазираєш в душі і безодні,
Немов вони у Тебе на долоні.
Ти знаєш все, мій Вічний, мій Воскреслий.
Даруй мені святі літа і весни,
І помисли ясні, тобі приємні,
І почуття, і наміри взаємні,
Щоб по життю міг радісно іти,
У край, в якому вічно сяєш Ти,
Щоб я розцвів, як сонях на осонні,
І був, як промінь, в Тебе на долоні.
Комментарий автора: Цей вірш входить у цикл "Пісні серця", який Ви можете прочитати на цьому сайті.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Из Магнитки о сущности любви - Светлана Шербан - Спасибо за стихотворения, очень интересно. Всегда мучаюсь вопросом, это правда или вымысел? И где граница? (читатель)
- Сама идея отдельно про это задуматься возникла из вопроса"его"друга, насколько я всё выдумываю. И мне пришлось оправдываться, что для него это - чистый вымысел - он же не любил! А для меня - моя непогрешимая ВНУТРЕННЯЯ реальность - меня иногда циклит, как на картинке из памяти - вот утро - и я на цыпочках крадусь в душ из его постели - и натыкаюсь на предметы, вызывающие дежавю - на столике ручка "Паркер" - мне Армен такую дарил - моя любовь из "первой молодости", вот тюбик пасты - и у меня в номере точь-в-точь, шампунь - точно знаю, дают по талонам - это же 90-е и только москвичам - мне за взятку такой же продали... А свитер - просто брошенный у кабинки - и я всю нерастраченную нежность вкладываю в эту вещь - выворачиваю - утыкаюсь в него и дышу дорогим мне запахом - и мне хочется остро быть с ним - и не уходить - и надо быть утром у себя в номере - и я ухожу - и он не просыпается - а свитер я развешиваю в изголовье - и это против правил и субординации - он не просил меня хозяйничать и примеряться к чужой роли(жены?) Короче, что там за окном - всё равно - какой век, какое кино, какие полит игры - примитивно хочу от него ребёнка и надеюсь, что в этом есть смысл... Вот как-то так, если перевести... с русского на русский.
(автор)
Простите за натурализм и избыточные подробности. Это уже было всё очень давно. Уже нашим близнецам в этом году по 18 будет.
Спасибо ВАМ.
