"Откр.3:2 Бодрствуй и утверждай прочих
близких к смерти; ибо Я не нахожу, чтобы дела
твои были совершенны пред Богом Моим"
***
Светить отраженным светом - таков у луны удел.
С собой не считаясь при этом, чтоб мир посветлел.
Вот на могильных холмиках – ива в ночи и луна.
За что же дочь солнца наказана? Или награждена?..
В сумрачной ночи скрывается зло во все времена.
Вечно за этим смотрит, с вершин небосвода луна.
Возможно, она старается- солнце в себе отразить,
И показать пытается, что значит слово - "любить".
Мира извечная двойственность, корни уходят в века,
зло, что в добро вплетает, незримая чья-то рука.
Быть может нам только кажется, что нелогичен мир?
А отчего земля рыдает? Людьми превращенная в тир?
Смерть черным дворником ходит – тупая боль и черта.
Путник к концу подходит, а там, как ни странно, врата.
Нередко еще и закрытые, пытался открыть, но нет сил.
Себя он любил очень сильно, а Бога?- немного любил.
Луна бы светила нам ярче, было бы нужно – смогла.
Да только кто хочет увидеть, что в его сердце мгла?
Зачем Богу наше каждение, нужны не слова, но дела,
Чтобы ярким огнем полыхала, чтоб вера наша жила.
***
Своих забот с головою хватает, - учеба, работа, семья.
Правда что пользы, когда за чертою, вдруг очутился я?
Алексей ,
Мир :)
Во всем и всегда нужно искать суть, отбрасывая наслоения и пустые фразы, извлекать сокрытое из ничтожного, и идти, идти невзирая ни на что и ни на кого.(С)
Не бывает вопросов на которых нет ответов, иногда мы просто не знаем ответы, а порой нам не нужно их знать. (С)
Программист
Прочитано 13403 раза. Голосов 5. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
